Методисти, які завжди на зв’язку: будні навчального відділу

Анна Стецевич:

Мене звати Анна Стецевич, і з 2018 року я працюю методистом навчального відділу. Переважно мій голос слухачі чують на початку семінару – під час оголошення хвилини мовчання, реєстрації, а також після завершення навчання. Я практично завжди на зв’язку, готова відповісти на запитання та допомогти.

У моїй роботі немає двох абсолютно однакових днів. Вона поєднує організацію навчання, спілкування з викладачами та слухачами, роботу з документами та сучасними цифровими інструментами і, найголовніше, – постійний пошук способів зробити навчання зручнішим та доступнішим.

Елла Бубнова:

Я працюю в Центрі з 2007 року. За цей час довелося побачити, як змінюється наша робота, з’являються нові формати навчання, технології та способи організації навчального процесу. Але для мене найцікавіше в цій роботі – постійно бути в самому центрі цих змін, вчитися новому разом зі слухачами. Одним із напрямів моєї роботи є організація навчання за професійними програмами: сформувати групи, узгодити заняття з викладачами, продумати послідовність тем, забезпечити комунікацію зі слухачами, супроводжувати навчальний процес від початку до завершення.

Анна Стецевич:

Ще кілька років тому навчальний процес мав зовсім інший вигляд: семінари проходили очно, до Центру приїжджали слухачі, приходили викладачі, відбувалися живі дискусії, тренінги, практичні заняття. Можна було безпосередньо поспілкуватися з учасниками, побачити їхню реакцію, почути запитання, обговорити проблемні моменти. Живе спілкування завжди мало для мене особливу цінність, адже навчання – це не лише отримання нової інформації. Це ще й можливість познайомитися, обмінятися досвідом, поговорити з людьми, почути різні думки, знайти однодумців.

Елла Бубнова:

А потім у наше життя увійшов COVID-19 і звичний формат роботи довелося змінювати практично за одну мить. Перед нами постало питання: як організувати якісне навчання дистанційно? Довелося швидко опановувати нові інструменти, вчитися працювати з Google Meet, шукати способи реєстрації учасників, організації комунікації та контролю участі в семінарах. Те, що сьогодні здається звичайною справою, тоді було абсолютно новим.

Не менш складним завданням було допомогти самим слухачам освоїти новий формат: зареєструватися на онлайн-захід, перейти за посиланням, підключитися до Google Meet, користуватися мікрофоном і камерою, дотримуватися правил роботи під час онлайн-семінару.

Анна Стецевич:

На початку багато процесів виконувалися вручну. Потреби слухачів збирали електронною поштою, реєстраційні списки опрацьовували самостійно, сертифікати формували окремо для кожного учасника та надсилали Укрпоштою. Поступово ми зрозуміли: якщо вже працюємо онлайн, потрібно не просто перенести звичну систему в цифровий формат, а зробити її максимально простою та зручною для людей.

Тому почали поступово автоматизувати процеси. Спочатку з’явилася Google-форма для реєстрації на семінари, що значно спростило збір інформації про учасників. Згодом почали формувати та надсилати електронні виклики з прямими посиланнями на навчальні заходи та QR-кодами. Запровадили моніторинг навчання, онлайн-тести та інтерактивні домашні завдання.

Елла Бубнова:

Коли почалося повномасштабне вторгнення, нам знову довелося пристосовувати роботу до нових реалій. Певний час навчальний процес не міг здійснюватися у звичному форматі. Усі ми опинилися в умовах невизначеності, тривог і постійної небезпеки. Тоді справді виникало запитання: кому потрібне навчання, коли триває війна? Але поступово робота відновлювалася. Спочатку ми почали проводити короткі інформаційні семінари, а згодом повернулися до повноцінного онлайн-навчання.

Війна ще раз показала, наскільки важливою є можливість навчатися незалежно від місця перебування. Онлайн-формат дав змогу продовжувати професійний розвиток навіть тоді, коли очні зустрічі стали неможливими або небезпечними.

Анна Стецевич:

Наступним важливим кроком стала поява навчальної платформи, яка дала можливість слухачам проходити навчання в асинхронному форматі – у зручний для себе час. Тепер учасник може самостійно опрацювати навчальні матеріали, виконати необхідні завдання, а після завершення навчання – завантажити свій сертифікат.

Окремою проблемою тривалий час залишалася перевірка присутності слухачів на семінарі. Тому й тут шукали технологічне рішення та знайшли спеціальну утиліту, яка допомагає автоматично зчитувати прізвища, імена та по батькові учасників із Google Meet, а також визначати кількість часу, проведеного на семінарі.Здавалося б, невелика деталь, але саме з таких деталей і складається ефективна щоденна робота.

І це, мабуть, одна з головних особливостей роботи методиста сьогодні: постійно шукати, що можна спростити, автоматизувати та зробити зручнішим для людини.

Елла Бубнова:

Важливою частиною нашої роботи є постійна комунікація з викладачами. Узгодження тем, дат і часу проведення занять потребує уваги та гнучкості. Необхідно враховувати основне навчальне навантаження викладача, знаходити зручний час, маневрувати між уже запланованими заняттями і водночас забезпечувати слухачам можливість отримати потрібне навчання.

Особливо це відчувається під час реалізації професійних програм, де навчання складається з багатьох занять і важливо, щоб увесь процес був добре організований. Потрібно постійно щось уточнювати, узгоджувати, нагадувати, іноді швидко реагувати на зміни. Тому методист – це не лише організатор. Це людина, яка постійно перебуває на зв’язку: уточнює, нагадує, узгоджує, допомагає і вирішує десятки організаційних питань, які часто залишаються непомітними для слухачів.

Анна Стецевич:

Не менш важливо для нас розповідати про те, що відбувається в Центрі, широкій аудиторії. Тому навчальний відділ бере участь і в інформаційному висвітленні семінарів у соціальних мережах. Після проведення заходів готуються короткі описи, добираються скріншоти, щоб показати, які теми розглядалися, хто долучився до навчання та наскільки насиченим був захід. Це не просто інформаційна робота. Це частина формування іміджу Центру, його відкритості та сучасності.

Але попри всі переваги сучасних технологій є те, чого вони не можуть повністю замінити. Дуже шкода, що сьогодні доводиться працювати в умовах, коли людей, з якими постійно спілкуєшся, знаєш лише за голосом, прізвищем та іменем у списку учасників. Не вистачає живих зустрічей, звичайної розмови перед початком семінару, можливості побачити емоції слухачів, поспілкуватися після заняття. Саме тому за кожною технологією ми намагаємося не втратити головне – людське спілкування.

І, звичайно, за роки роботи особливо добре розумієш, наскільки важливі люди, які працюють поруч. Дружня атмосфера, взаємодопомога та готовність підтримати одне одного особливо відчуваються тоді, коли виникають непередбачувані ситуації. А їх за останні роки було чимало.

Елла Бубнова:

Так, колектив, у якому працюєш щодня, поступово стає чимось більшим, ніж просто колегами. За роки спільної роботи ми навчилися добре розуміти одне одного, допомагати у складних ситуаціях, разом шукати вихід, коли щось іде не за планом. І ці стосунки давно вийшли за межі робочих кабінетів. Ми спілкуємося і поза роботою, цікавимося життям одне одного, радіємо спільним подіям, підтримуємо, коли це потрібно. Мабуть, саме тому навіть у найскладніші періоди було легше працювати. Бо знаєш: поруч є люди, на яких можна покластися.