Сьогодні минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну

Ці роки – це життя під постійною загрозою ракетних і дронових обстрілів, зруйновані житлові будинки, школи, лікарні, об’єкти критичної інфраструктури. Це робота в умовах блекаутів, без світла, води й тепла, це навчання та надання послуг під звуки сирен.

Ми вистояли завдяки Силам оборони, згуртованості суспільства та міжнародній підтримці, але війна змінила реальність кожного і щодня нагадує про свою ціну: втрата близьких, поранення, залишені домівки, тривоги й щоденна невизначеність. Кожен переживає цей досвід по-своєму. Водночас нас об’єднує пам’ять про загиблих і закатованих, спільний біль і спільна відповідальність, рішучість вистояти, захистити державу та зберегти її незалежність. Саме це тримає, спонукає працювати, допомагати, підтримувати одне одного.

Дякуємо військовослужбовцям, які тримають фронт. Дякуємо медикам, рятувальникам, енергетикам, волонтерам, працівникам критичної інфраструктури, органам виконавчої влади та місцевого самоврядування – усім, хто щодня забезпечує стійкість держави.

Працюємо далі. На своєму місці. Для України.