Головна сторінка
Додаткова інформація:

Дзеркало закупівель

Контактна інформація:

58010, Україна, м.Чернівці,
вул. О.Поповича, 2,

4 поверх, каб. №10.

тел.: (0372) 55-29-03

e-mail: cppkcv@gmail.com

Наукові дослідженняГакман С.Міжрегіональне співробітництво як фактор європейської інтеграції України
Сергій Гакман
заступник директора-начальник науково-дослідного
відділу Чернівецького центру перепідготовки та
підвищення кваліфікації, к.і.н, доцент

Міжрегіональне співробітництво як фактор
європейської інтеграції України

       Трансформаційні процеси в країнах Центрально-Східної Європи, які розпочалися на рубежі 80-90-х років ХХ ст., привели до кардинальних політичних, соціальних та ідеологічних змін у даній частині континенту. Процеси регіоналізації, що відбуваються у Європі завдяки спеціалізації виробництва й ринковій конкуренції, а також розвиток європейської інтеграції стали сприйматися як взаємодоповнюючі та водночас протилежні за впливом явища. У такому геополітичному контексті, Україна, яка знаходиться на перехресті цивілізацій, континентів, культур, після проголошення своєї незалежності, перетворилася в повноправного суб’єкта всієї системи міжнародних відносин і була втягнена в потік подій глобального, загальноєвропейського та регіонального характеру. Серед зовнішньополітичних пріоритетів, проголошених Українською державою є наближення до членства в ЄС. В результаті розширення Євросоюзу на схід наша країна безпосередньо межує з ЄС, що створює принципово нову геополітичну ситуацію. 
       У цьому контексті міжнародних відносин для України, в якій 19 адміністративно-територіальних одиниць є прикордонними, міжрегіональне співробітництво, в т. ч. транскордонне починає посідати провідне місце у політиці відносин із сусідніми державами, стає важливим чинником сталого соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів та каналом їх залучення до процесу європейської інтеграції. 
       Транскордонним співробітництвом, відповідно до Європейської Рамкової Конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадрид 21 травня 1980 р.) (стаття 2) є «будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення сусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або кількох договірних сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей». 
       Його поглиблення, особливо на рівні транскордонного співробітництва, відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях і підвищення їх конкурентоспроможності шляхом мобілізації природно-ресурсного потенціалу сусідніх територій. Така співпраця сприяє як європейській інтеграції в цілому, так і економічному розвитку окремих регіонів країни, в тому числі територій, депресивних первісно за своїм потенціалом та внаслідок прикордонного розташування. 
       У свою чергу, регіональна політика держави у сфері розвитку транскордонного співробітництва повинна бути спрямована на організацію ефективної системи підготовки та забезпечення реалізації транскордонних проектів. Ця система повинна бути адаптована до європейської, забезпечувати узгодження загальноєвропейських, національних та регіональних інтере¬сів та передбачати здійснення таких кроків: 
формування законодавчого середовища для співробітництва;
заохочення співробітництва між територіальними органами влади та суб'єктами господарювання територій з обох сторін кордону та створення спільних структур;
виявлення спільних та ідентичних проблем прикордоння та вибір пріоритетів розвитку співробітництва;
організація процесів розробки транскордонних проектів;
організація системи державної підтримки транскордонного співробітництва.
       Інституційне забезпечення розвитку транскордонного співробітниц¬тва передбачає функціонування основних та допоміжних (сприяючих) організацій і структур, що забезпечують координованість дій суміжних прикордонних територій та реалізують завдання їх спільного розвитку як своєрідної територіально-суспільної системи.
       Основні структури транскордонного співробітництва охоплюють єврорегіони, міжнародні асоціації прикордонних територій тощо.       Узагальнення світового досвіду діяльності таких структур свідчить, що основна їх роль полягає у розробці стратегії, спільного бачення розвитку транскордонного регіону, визначенні пріоритетів та забезпеченні їх фінансування, а також подальшому здійсненні моніторингу реалізації завдань. Через такі структури у сусідніх державах пройшли значні обсяги фінансової підтримки як з фондів ЄС, так і з національних джерел. Програми Добросусідства (сусідства і партнерства), запропоновані ЄС, також базуються на здійсненні фінансової підтримки через єврорегіони.
       Як відомо, найбільш високий рівень інституціоналізації серед усіх форм регіонального транскордонного співробітництва на рівні місцевих органів влади мають єврорегіони. Вони сприяють вирішенню, принаймні, двох принципових завдань. Перше – приведення суб’єктів об’єднаної Європи до форм найбільш прийнятних для їх економічної (у широкому сенсі слова) самодостатності. Друге – це відпрацювання механізму співробітництва і взаємодії, який характерний для вже існуючих технологій в Євросоюзі. Встановлення такого типу співробітництва в рамках відповідної діяльності європейських інститутів забезпечує для них постійне співвідношення з сучасними європейськими стандартами. Тобто країни Центрально-Східної Європи отримують можливість м’якого інтегрування у європейські структури, не порушуючи звичний для них контекст.
       Співробітництво в рамках єврорегіонів полягає у створенні зв'язків між регіонами та громадами, які знаходяться по різні боки державних кордонів, в межах повноважень місцевих органів влади та відповідно до національного законодавства. 
       У Західній Європі ці зв'язки функціонують вже давно та ефективно, переваги таких форм співпраці полягають у динамізації економічних та комерційних зв'язків між учасниками співпраці; покращенні культурного, мистецького та наукового обміну, забезпеченні швидких та ефективних комунікаційних та транспортних  систем, розвитку транскордонних відносин в різних сферах.     Каталізатором у розвитку єврорегіонів виступає фінансова підтримка з боку Євросоюзу  та інших  міжнародних фінансових органів, метою якої є сприяння інвестиціям та програмам співробітництва в таких єврорегіонах.
       Визначальною ідеєю єврорегіонального руху, який був започаткований у середині 50-х років, тобто, майже одночасно з формуванням Європейського співтовариства, було покращення вже існуючих механізмів взаємодії між окремими територіальними одиницями та національними утвореннями, а також ліквідація існуючих перешкод і бар’єрів у торгово-економічній та в усіх інших пов’язаних з нею сферах. Одночасно з генеральним процесом формування сьогоднішнього Європейського Союзу створювалась абсолютно нова можливість перетворення так званої «негативної енергії» прикордонної напруги, міжнаціональних непорозумінь та економічних розбіжностей у нові механізми співпраці, взаємовигідне транскордонне інвестування. Разом з тим, даний процес стимулював також культурне, науково-освітнє співробітництво, міжнаціональне спілкування, сприяючи таким чином основному загальноєвро-пейсь¬кому процесу.
Проект Єврорегіону «Верхній Прут» органічно вписується в систему сучасних європейських пріоритетів регіонального співробітництва, розбудови системи європейської безпеки та вдосконалення транскордонних фінансово-економічних, комунікаційних і природоохоронних відносин. 
       Слід відзначити, що формування єврорегіональних структур у Європейському співтоваристві та у посткомуністичних країнах суттєво відрізняється. Якщо для західних країн ключовим словом є «покращення» розвиненої багаторівневої системи взаємин, то для Центрально-Східної Європи головною метою є «відновлення» співробітництва всіх рівнів на руїнах колишнього СРСР та РЕВ. 
Вагомою особливістю є те, що ініціатива утворення єврорегіонів дуже часто належить не територіальним громадам а центральним органам влади. Принаймні усі єврорегіони за участю адміністративно-територіальних одиниць України були ініційовані зверху. В цьому, правда є й позитивні моменти, оскільки з одного боку, це свідчить про те, що на рівні вищих органів влади присутня усвідомлення у необхідності більш широкої участі у єврорегіональних проектах. Це надзвичайно важливо як з точки зору налагодження децентралізації процесу державного управління в цих країнах, так і в плані налагодження добросусідських відносин між сусідніми державами. З іншого боку це стало позитивним і суттєвим імпульсом, оскільки зберігаються побоювання ініціативи серед місцевих властей, та особливо свавілля з боку центральної бюрократії, які, у свою чергу, відчувають побоювання щодо децентралізації влади та самостійності місцевих властей. Безумовно, що в цьому є й негативний аспект, оскільки місцеві власті залучаються до цього процесу зверху, без внутрішнього усвідомлення необхідності таких дій.
       Надзвичайно цікавим у цьому контексті є процес утворення єврорегіонів «Верхній Прут» та «Нижній Дунай». На завершальному етапі переговорів щодо укладання українсько - румунського базового політичного договору румунська сторона виступила ініціатором включення у текст договору пункту про створення двох єврорегіонів «Верхній Прут» та «Нижній Дунай». Згодом вищезгадана ініціатива відобразилась у статті 8 Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, підписаного у м. Констанца 2 червня 1997р. На думку румунського дослідника Богдана Ауреску, українсько-румунський договір «створює в такий спосіб важливий інструмент регіонального транскордонного співробітництва, який, крім включення двосторонніх форм співробітництва, додає Договору характер явної модернізації, вписуючи його, з юридичної точки зору, у нове покоління базових політичних договорів». Ініціюванням створення єврорегіонів, за допомогою базового політичного договору він вносить нововведення, що є нетиповим для такого виду договорів. Договір закладає юридичні основи цьому виду транскордонного співробітництва, щоби згодом конкретні заходи та специфічні форми співробітництва були встановлені на рівні місцевих громад і властей, але при підтримці і допомозі центральних органів влади. 
       Проблема створення єврорегіонів «Верхній Прут» та «Нижній Дунай» обговорювалась також на зустрічах Президентів України, Республіки Молдова та Румунії 3-4 липня 1997 р. та 22 жовтня 1998 р. Після зазначених тристоронніх зустрічей до цього процесу приєдналася й молдовська сторона. Зазначимо, що ці міждержавні та міжурядові документи не йдуть у протиріччя з Європейською рамковою конвенцією щодо транскордонного співробітництва територіальних громад та властей, підписаної 21 травня 1980 р. у м. Мадриді, оскільки пункт 2 статті 3 конвенції передбачає можливість укладання сторонами міждержавних угод, в яких буде зафіксований рамки, форми та межі, в яких матимуть можливість діяти територіальні громади. Додаток до конвенції містить навіть орієнтовні моделі таких угод. У міжнародній практиці існує низка прикладів, які, можливо, інспірували розробників базового політичного українсько-румунського договору: Французько-Іспанський договір про транскордонне співробітництво між територіальними одиницями (Байон, 1995 р. р.), Польсько-український договір про  створення Єврорегіону «Буг» (Луцьк, 1995 р.), Багатостороння угода про створення Карпатського єврорегіону (Дебрецен, 1993 р.) і т.д. 
       Зазначимо також, що у Західній Європі спільні програми, ініційовані в рамках єврорегіонів, передбачають, головним чином, стимулювання росту і розвитку економіки та життєвого рівня спільнот, які мешкають у периферійних регіонах держав, які є учасниками цієї форми співробітництва. На відміну від держав Євросоюзу, в постсоціалістичних країнах мета цих єврорегіонів більш багатогранна. Вона охоплює і економічні, і екологічні, і національно-культурні, і соціально-психологічні, і фінансові сфери. У даному випадку вирішено використати доведені практикою переваги єврорегіонів, які дозволили б співпрацювати в рамках програм не стільки економічного характеру, як таких що націлені на збереження етнічної культурної, історичної, та мовної самобутнос¬ті діаспори. 
Це дуже важливо для єврорегіонів, в яких беруть участь українські прикордонні території, котрі за своїми характеристиками можуть бути віднесені також до етнорегіонів, визначення якого сформульовано сучасним українським дослідником П.Надолішнім як «відповідна територія, яка за сукупністю взаємозв’язаних етнічних елементів, характером та інтенсивністю етнічних процесів відрізняється від інших територій і може виступати як окремий (самостійний об’єкт державної етнонаціональної політики). Тобто, на думку науковця, це простір концентрованого вияву етнонаціонального фактору. При цьому етнорегіональний хіатус (розрив, стрибок в низці ознак) визначається ступенем інтенсивності міжетнічних і етнополітичних процесів на основі не формальних, а якісних проблемних показників, до яких слід віднести рівень етнонаціональної самоорганізації, етнокультурну і етнополітичну мобілізованість, демографічну поведінку етнічних спільнот, ступінь міжетнічної толерантності.
       Дійсно, сучасна Європа в цілому характеризується не тільки культурним розмаїттям і загальною історією своїх народів, але і великою кількістю кордонів, які розділяють регіони, етнічні групи, і досить часто – спільну ідентичність. Члени Єврорегіону «Верхній Прут» відносяться саме до тих територій, на яких відбувається цей поділ. Тобто, вони, подібно іншим формуванням такого типу у Центрально-Східній Європі, хто більшою, хто меншою мірою, представляють у своєму складі етнічні групи, які мають за лінією кордону «історичну Батьківщину», де основна частина їх етносу виступає в якості титульної нації. 
       Спільним для цих суб’єктів є те, що тут проживають, причому компактно, національні меншини, які, в основному є не діаспорним, а автохтонним населенням. На певних ділянках вони складають єдиний етнічний масив по обидва боки державного кордону, з одного боку кордону – в якості національної меншини, з іншого – в якості титульної нації. Це дозволяє нам припустити, що етнорегіони можуть виходити за рамки території тієї чи іншої держави. 
       Українсько-молдовсько-румунські єврорегіони, наприклад, характери-зуються також продовженням на їх території складного процесу етнокультурної самоідентифікації і етнічного розмежування молдавської та румунської націй. Цей процес є характерним і для інших регіонів України, та, деякою мірою, і для Республіки Молдова. Дискусійним залишається питання можливого офіційного визнання етнічної ідентичності румунів і молдаван.
       І хоча автор не поділяє точку зору ініціаторів українсько-молдовсько-румунських єврорегіонів, які мотивували їх створення, головним чином, необхідністю більш ефективного забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, все ж гармонізація міжетнічних взаємин має зайняти досить вагоме місце серед пріоритетів діяльності єврорегіонів, адже це відповідає інтересам населення прикордонних територій, національним інтересам держав, а в широкому контексті – справі подальшого поширення та зміцнення стабільності та добросусідства в Центрально-Східній Європі.
Зазначимо, що після підписання у вересні 2000 р. Угоди про створення Єврорегіону «Верхній Прут», завершилося формування систем спільних з країнами Центрально-Східної Європи транскордонних структур вздовж західного кордону України, які складаються з єврорегіонів «Буг», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», а також «Карпатського Єврорегіону».
       Метою створення Єврорегіону «Верхній Прут», згідно проектів установчих документів, є розширення існуючих субрегіональних зв’язків та сприяння подальшому розвитку транскордонного співробітництва адміністративно-територіальних одиниць держав-засновників, окремих міст, інших населених пунктів, органів місцевого самоврядування, державного управління, окремих установ, підприємств, неурядових і громадських організацій, національних меншин та окремих громадян у сферах економіки,  освіти, науки, культури і спорту, а також розбу¬дова нових механізмів  міждержавного співробітництва та безпечний сталий (самовідтворюючий) розвиток регіону в рамках інтеграції до сучасного загальноєвропейського процесу.   
       Серед основних завдань майбутнього Єврорегіону можна виділити розвиток та вдосконалення торговельних та економічних відносин, розробку нових проектів співробітництва; розвиток та спільне впровадження передових технологій; практичну реалізацію сучасних механізмів заходів загальноєвропейської безпеки; пошук нових моделей розвитку національних інфраструктур, в яких були включені енергетичні системи, транспортні та комунікаційні мережі; розробка спільної політики в галузі  техногенно-екологічної безпеки, запобігання забруднення басейнів Дунаю, Дністра та Чорного моря, попередження та ліквідація наслідків промислових аварій та стихійних лих, збільшення екологічно чистих виробництв; активізація та гармонізація діяльності у сферах науки, культури, освіти, спорту, розвитку національних меншин, молодіжної політики; модернізація системи охорони здоров’я населення, розвиток рекреаційної діяльності та туризму.
       Структура єврорегіону побудована наступним чином. Загальне управління діяльністю Єврорегіону «Верхній Прут» здійснюється Радою Єврорегіону, до складу якого входять керівники адміністративно-територіальних одиниць-членів Єврорегіону і на чолі якої стоїть Виконавчий Голова Ради Єврорегіону. Для координації діяльності між засіданнями ради створений Секретаріат Ради Єврорегіону, який утворюється на базі органу влади, керівник якого виконує фунції Виконавчого голови, яка головує. До складу секретаріату входять також по одному представнику від кожної адміністративно-територіальної одниці єврорегіону. 
       Вагоме місце в транскордонній спіпраці за різними напрямками займають Робочі Комісії Єврорегіону. Відповідно до Статті  7  Угоди «Про утворення Єврорегіону «Верхній Прут» Радою Єврорегіону утворюються чотири Робочі Комісії:
Робоча Комісія з питань економіки,  інфраструктури і туризму;
Робоча Комісія з питань екологічної безпеки, охорони довкілля,  сталого (самовідтворюючого) розвитку регіону та діяльності Екоєврорегіону; 
Робоча Комісія з питань науки,  освіти,  культури, охорони здоров’я,  спорту та молоді;
Робоча Комісія з питань розвитку міжрегіональних і міжнаціональних зв’язків, місцевого самоврядування та засобів масової інформації. 
       Статут також передбачає, що для виконання конкретних проектів, програм чи окремих завдань за рішеннями Ради Єврорегіону чи відповідних Робочих Комісій створюються Експертні (робочі) групи, діяльність котрих є постійною доти, поки експертну (робочу) групу не буде розпущено після завершення конкретної роботи (програми, проекту). На жаль, за 12 років діяльності сторони жодного разу не скористалися цією можливістю…   
       Така багатоповерхова структура Єврорегіону за задумкою авторів проекту його створення мала дати більш високий рівень інституціоналізації транскордонного співробітництва і повинна була стати своєрідним гарантом сталості цього співробітництва навіть за умови охолодження взаємин на одному з структурних поверхів Єврорегіону «Верхній Прут». Проте, надмірна бюрократизація органів влади, які входять до складу єврорегіону, включення до складу всіх керівних та робочих органів єврорегіону виключно державних службовців (у складі цих органів немає ні представників депутатського корпусу, ні лідерів громадських організацій, ні журналістів) не дозволили скористатися цією перевагою для надання міжрегіональній співпраці більшого динамізму, більшої ефективності, більшої прозорості.   
       На початку створення Єврорегіону «Верхній Прут» сторони намагалися покращити умови для співпраці. Наприклад, за рішенням Ради Єврорегіону та за підтримки регіональних органів місцевого самоврядування з 1 липня 2001 р. були відмінені місцеві збори і платежі при перетині державного кордону для жителів і юридичних осіб, зареєстрованих на території Єврорегіону. На самому початку діяльності Рада Єврорегіону затвердила загальні пріоритети і механізми їх реалізації а також списки пріоритетних проектів. З метою популяризації транскордонної економічної співпраці було ініційовано проведення Днів Єврорегіону у всіх адміністративно-територіальних одиницях його ареалу. Згодом подібні заходи були організовані в м. Сучава (Румунія) та в м. Белць (Республіка Молдова). 
       Разом з тим, істотних змін в економічному співробітництві, які б збільшували надходження в державні і місцеві бюджети складових частин Єврорегіону, не відбулося. Не відбулося подібних змін і в адміністративно-територіальних одиницях, які входять до складу єврорегіонів «Нижній Дунай» та Карпатського єврорегіону. Система оподаткування товарів і послуг, складні системи митної процедури, відсутність системи взаємовизнання сертифікатів, необхідність оформлення в різних структурах значної кількості інших дозвільних документів створили невигідним розвиток товарообміну і кооперації в рамках єврорегіонів, так само як і залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. 
       Отже, з різних причин, потенціал транскордонної співпраці України, Республіки Молдова та Румунії (як, власне, й інших наших сусідів), як по лінії співробітництва в рамках єврорегіонів, так і всередині інших інституцій, не використовувалося в повну силу. У деяких колах наших країн панують перестороги, пов'язані із взаємним негативним іміджем у колективній свідомості, як на регіональному, так і на центральному/національному рівнях. В усіх трьох країнах ще існують труднощі у розбудові громадянського суспільства, що заважає успіху зусиль дво- та багатосторонньої співпраці. Є також внутрішні проблеми по різні боки кордонів, які пов'язані із недостатніми знаннями та щодо стандартів та процедур з розробки проектів у відповідності до єдиних європейських вимог, низькою менеджментською спроможністю організацій, недостатнім рівнем володіння потенційними аплікантами іноземними мовами. 
       Починаючи з 2007 р. можна відзначити зростаючий темп транскордонної співпраці на рівні проектної діяльності і як наслідок – відносно швидкий темп корегування та європеїзації менталітету акторів, які докладають зусиль до міжрегіонального співробітництва. У цьому процесі надзвичайно важливу роль у транскордонному співробітництві адміністративно-територіальних одиниць України, Республіки Молдова та Румунії відіграли програми сусідства та прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП).
       Впровадження програм розбудови відносин ЄС з країнами-сусідами (програми сусідства) передбачає два етапи. Перший етап мав тривати з 2004 до 2006 рр. (Програми сусідства ЄС PHARE СВС 2004-2006) і передбачав здійснення прагматичного та динамічного пошуку можливостей удосконалення поточних процедур підвищення ефективності та гласності співпраці між прикордонними регіонами. На цьому етапі з 12 програм сусідства Україна брала участь у 4-х. Серед них була й Програма сусідства «Румунія – Україна» (Паралельно з нею діяла програма «Румунія – Молдова»). На цьому етапі вирішувались спільні для прикордонних регіонів завдання: стимулювання сталого економічного та соціального розвитку в прикордонних регіонах, співпраця у розв’язанні спільних проблем, що існують у таких сферах як охорона довкілля, охорона здоров’я, захист від організованої злочинності та боротьба з нею, забезпечення ефективного та надійного прикордонного контролю, підтримка заходів на рівні місцевих громад.
       В рамках Програми сусідства РHARE CBC «Румунія – Україна» було впроваджено 147 проектів 80-ма аплікантами за підтримки 95 партнерів з України, у т. ч. 38 – з Чернівецької, 33 – з Закарпатської, 13 – з Івано-Франківської та 11 – з Одеської областей. Найбільша кількість проектів була реалізована у Сучавському повіті (50 грантів). 
       На реалізацію проектів програми PHARE CBC 2004-2006 було виділено більше 18.857 тис. євро, відповідно до грантової схеми, на реалізацію проектів програми PHARE CBC 2004 – 4.721 тис. євро (25 %), PHARE CBC 2005 – більше 7489 тис. євро (40%), PHARE CBC 2006 – більше 6647 тис. євро (35%). Найбільшою кількістю здійснених проектів стала програма PHARE CBC 2005, в рамках якої було реалізовано 61 проект.
       За галузевим напрямком було витрачено більше 19 605 тис. євро, в т.ч. 18.857 тис. євро було витрачено бенефіціарами, у т.ч.: на розширення і укріплення туристичного сектору – більше 4 728 тис. євро (24 %); на транскордонну економічну співпрацю – більше 3 396 тис. євро (17 %); на розвиток транскордонного транспорту та інфраструктури кордону – майже 5 002 тис. євро (26 %); на покращення діяльності щодо менеджменту довкілля у прикордонних регіонах – більше 3 393 тис. євро (17 %); на заходи спільного фонду малих проектів пріоритету «Від людини до людини» – більше 2 338 тис. євро (12 %); на заходи технічної підтримки щодо реклами та оцінки програми – більше ніж 448 тис. євро (4 %). Спільними зусиллями України та Румунії було проведено понад 1200 спільних заходів (семінарів, тренінгів, зустрічей), 550 робіт із документами (створення баз даних, довідників, проведення досліджень, наукових розвідок), створено 40 ресурсних центрів (регіональних економічних центрів, екоцентрів, інфоцентрів), створено 14 транскордонних мереж, підписано 280 протоколів про співпрацю між українськими та румунськими організаціями, створено 46 інструментів та пунктів туристичного інформування, актуалізовано 63 туристичних маршрути, відремонтовано 35 км. доріг, сформовано 12 інструментів з моніторингу довкілля (вежі для визначення параметрів довкілля, пересувні лабораторії), проведено понад 1000 інформаційно-маркетингових заходів. 
       Серед транскордонних проектів, на наш погляд, найбільш вдалими були проекти гуманітарного напрямку, багато з яких реалізовувалися за безпосередньої участі партнерів з Чернівецької області. Саме на цих проектах зупинимося більш детально. Зокрема, Чернівецький регіональний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій реалізував спільно зі своїми румунським партнерами-аплікантами в рамках цієї програми 4 транскордонних проекти. 
       Два проекти Центр реалізовував спільно з Сучавською філією Асоціації реалізаторів та видавців патронату книги (Румунія). У 2007 р. – проект «Пропагування транскордонного співробітництва через книгу – кіно – рекламу» (2007 р.), в рамках якого проведено три круглих столи в Чернівцях і Сучаві, а також проведено транскордонний фестиваль документального кіно «Шляхами легенди» (29-31 жовтня, м. Сучава, Румунія). У 2008 році – проект із цією ж румунською організацією – «Спільні рамки взаємин та інформування через телебачення «on-line», електронну книгу і прямі та віртуальні зустрічі» (2008 р.), в рамках якого проведено 4 міжнародні семінари: 2 в Чернівцях і 2 – в Сучаві. 
       Два проекти Центр реалізовував спільно із Сучавською філією Асоціації «Європейський Центр Ресурсів та Консалтінгу» (CERC). В рамках першого проекту (2007 р.) «Транскордонний центр ресурсів» для працівників органів влади та лідерів громадських організацій по обидва боки кордону було організовано два інформаційних семінари в м. Сучава (Румунія) та в м. Чернівці (Україна), а також проведено три навчальних семінари: «Менеджмент транскордонних проектів» (м. Сучава, Румунія), «Громадянське суспільство та європейське громадянство: міжкультурні та традиційні методи спілкування» (м. Дорогой Ботошанського повіту) «Транскордонне співробітництво територіальних громад та властей в контексті європейської інтеграції» (м. Чернівці). В рамках другого спільного проекту – «Стандарти якості у менеджменті в транскордонному регіоні» (2008-2009 рр.), в рамках якого було організовано два інформаційних семінари, а також проведено два навчальних семінари у м. Чернівці (Україна) та в м. Сучава (Румунія). 
       Перейняло гуманітарну естафету у транскордонній співпраці Чернівецьке обласне громадське об’єднання «Буковинські перспективи», які за експертної підтримки згаданого Центру підвищення кваліфікації, в рамках зазначеної Програми, реалізувало два транскордонні проекти: спільний із Сучавською гуманітарною фундацією «Клопот» – «Буковина: духовне багатство» (2009 р.) та спільний із Сучавською філією Асоціації реалізаторів та видавців патронату книги (Румунія) – «Транскордонний діловий центр – книга, кіно, реклама» (2008-2009 р.). Ці проекти були логічним продовженням ідеї вивчення культурних цінностей двох сусідніх народів, збереження спільної культурної спадщини, обміну досвідом у пропагуванні фольклору та народних звичаїв.
       Паралельно з програмами PHARE CBC, аплікантами яких, у контексті нашого дослідження, могли бути лише представники Румунії (фінансування розповсюджувалася також виключно на румунську сторону), розгорталася програма TACIS CBC. Програма TACIS була менш тривалою за часом та менш гнучкою в плані фінансування. 
І все ж, серед проектів цієї програми слід відзначити проект «Популяризація спільної культурної спадщини в транскордонному регіоні Чернівці - Сучава» вартістю у 290 тис. євро. Він реалізовувався Чернівецькою міською радою, міською радою Кимпулунг-Молдовенеск, муніципалітетом Сучави та іншими партнерами в період: липень 2008 – лютий 2010 р. В рамках проекту відбулась низка заходів за участю українських та румунських народних майстрів, представників туристичного бізнесу, засобів масової інформації. Були організовані численні культурологічні експедиції північною та південною частинами Буковини, під час яких учасники проекту взяли участь у 16 культурологічних заходах: свято писанки, пленери художників Буковини, бали господарів, численні виставки народних майстрів, фестивалі фольклорного мистецтва. Також команда проекту записала та транслювала низку передач для місцевого телебачення, в яких йшлося про збереження культурної спадщини Буковини, неоцінений скарб народного мистецтва, залишений нам предками, необхідність його збереження. Зібраний матеріал ліг в основу відеофільму та книги «Буковина: спільна культурна спадщина», а також відеофільму «Буковина без кордонів». 
       Інший проект «Створення інтегрального туристичного продукту для розвитку культурного туризму на Буковині» із загальним бюджетом 701 651 євро реалізовувався з липня 2008 до липня 2010 р. Виконавцями проекту були: Національний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця», Управління туризму Чернівецької обласної державної адміністрації, Торговельно-промислова палата Сучави та інші партнери. Проект був спрямований, головним чином, на збереження культурної спадщини, розвиток інфраструктури і підвищення туристичної привабливості Хотинської фортеці. Окрім проектів гуманітарного напрямку слід відзначити «Транскордонне співробітництво з інвестиційного розвитку сільських регіонів», із загальним бюджетом: 738 574 євро, який виконувався в період: липень 2008 р. – грудень 2009 р. Буковинським центром реконструкції і розвитку (головний партнер), Чернівецькою обласною державною адміністрацією, Торговельно-промисловою палатою Сучави та іншими партнерами та проект «Буковинський інноваційний центр», із загальним бюджетом 820 840 євро, який виконувався у період: липень 2008 р. - липень 2010 р. Буковинською державною фінансовою академією, Чернівецькою обласною державною адміністрацією, Університетом «Ştefan cel Mare» (м. Сучава, Румунія) та іншими партнерами. 
       Зазначимо, що паралельно з вищезазначеними програмами реалізовується також проекти за транснаціональною програмою співробітництва «Південно-Східна Європа». 28 квітня 2011 року розпочався перший етап третього конкурсу заявок на участь в програмі. Нещодавно повноправним учасником реалізації Програми стала Україна у складі Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської та Одеської областей, бюджет вказаного конкурсного відбору заявок для України та Республіки Молдова становить 1 млн. євро (бюджет Європейського інструменту сусідства та партнерства) з обов’язковим 10% співфінансуванням.
       З 2007 р. був запроваджений новий бюджетний цикл ЄС. Стратегічний документ Європейського інструменту сусідства та партнерства 2007-2013 (загальний бюджет близько 1,1 млрд. євро) запропонував новий підхід до програми. Відповідно до цього Програми сусідства 2004-2006 між Румунією та Україною, Румунією та Республікою Молдова були перегруповані в нову - «Румунія-Україна-Республіка Молдова». Крім того, фінансові інструменти PHARE та TACIS були трансформовані в єдиний Європейський інструмент сусідства та партнерства – ЄІСП, що, безумовно, покращило управління транскор¬донними проектами та сприяє більш тісному залученню партнерів з різних країн. У рамках програми ЄІСП започаткована спільна операційна програма «Румунія – Україна – Республіка Молдова» (Joint Operational Programme Romania – Ukraine – Republic of Moldova) 2007-2013. Фінансування операційної програми складає 126,72 мільйонів євро і фінансується не лише програмою ЄІСП, а й національними фондами. Україна є учасником ще трьох програм транскордонного співробітництва в рамках ЄІСП: «Україна-Польща-Білорусь» (бюджет Програми – 186,201 млн. євро), «Україна-Угорщина-Словаччина-Румунія» (бюджет Програми – 68,638 млн. євро), «Чорне море» (бюджет Програми -17,306 млн. євро).
       Особливістю цих програм є відсутність при їх впроваджені щорічних програм дій та уніфіковані процедури для всіх країн-учасниць (фінансування, звітність тощо). Країни-учасниці програм розробили спільні операційні програми на весь термін впровадження ЄІСП. До затвердження Програми «Румунія-Україна-Молдова» співпраця трьох країн, відбувалась в двосторонньому форматі: між прикордонними регіонами Румунії та України, а також Румунії та всієї території Республіки Молдова в рамках Програм сусідства 2004-2006. Як відомо, в рамках цих програм діяли різні правила для країн-учасниць, так само як і різні доступні бюджети для заявників в рамках інструменту РНАRЕ для Румунії та ТАСІS для Республіки Молдова та України. Об’єднання в єдиний ЄІСП полегшить управління транскордонними проектами та сприятиме більш тісному залученню партнерів з різних країн.
       Територія згаданої програми охоплює наступні регіони: в Румунії – повіти Сучава, Ботошань, Яси, Васлуй, Галац і Тульча; в Україні – Одеську та Чернівецьку області; в Республіці Молдова – усю територію. Крім того, до Програми включені декілька прилеглих регіонів, що можуть позитивно впливати на співпрацю на прикордонній території та залучатися до виконання проектів в якості партнерів з можливістю отримання до 20% від загального бюджету проекту: в Румунії – повіт Браїла; в Україні – Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська (12 районів), та Хмельницька області (10 районів).
       Стратегія реалізації операційної програми ґрунтується на чотирьох ключових завдання Стратегічного документу ЄІСП ПКС, а саме: сприяння економічному та соціальному розвитку регіонів по обидва боки спільного кордону; вирішення спільних проблем; забезпечення ефективних і захищених кордонів; сприяння місцевим прикордонним заходам у форматі «від людини до людини». 
       Відповідно до різноманітності та складності діяльності, якої вимагає виконання кожного з пріоритетних завдань, була визначена основна типологія потенційних бенефіциарів (вигодонабувачів), що включає: державні органи влади, місцеві, регіональні та центральні адміністрації, університети, громадські організації, торговельно-промислові палати тощо.
       Кінцевий термін подання заявок у першому конкурсі проектних пропозицій для 1-2 пріоритетів програми спливав 28 жовтня 2009 р., для 3 пріоритету – 28 вересня 2009 р. Вчасно до конкурсу потрапило 266 заявок, серед яких 134 апліканта були з Румунії, 87 – з Республіки Молдова та 45 – з України. 
       Майже два роки тривав процес оцінювання заявок (за деякими проектами до цього часу ще немає остаточного вирішення). Після завершення цього процесу лише за 3-м пріоритетом «Сприяння заходам типу «від людини до людини» були відібрані 62 проекти, аплікантами яких були: 48 – з Румунії, 9 – з Республіки Молдова та 5 – з України. Спільний моніторинговий комітет Програми вирішив додати до призначеного бюджету цього пріоритету близько 2,6 млн. євро. Таким чином загальний бюджет пріоритету складає 7,6 млн. євро. 
       14 листопада 2011 р. розпочався другий конкурс проектних пропозицій Спільної операційної програми «Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007-2013». На реалізацію проектів за цим конкурсом виділено 26 135 879 євро. Спільний технічний секретаріат отримав 1063 концептуальних нот проектних пропозицій, у т. ч. 362 за першим пріоритетом (Формування конкурентноздатної економіки на прикордонній території), 230 – за другим (Екологічні виклики і готовність до надзвичайних ситуацій та 471 – за третім (Співпраця «Від людини до людини»). 
       Хоча реалізація проектів за цією програмою лише почалася, проте, вже відчутні проблеми, які не дозволяють у повній мірі використовувати ті можливості, які надає вищезазначена Програма, а саме:
низький рівень інформованості потенційних бенефіциарів щодо існуючих транскордонних програм (Хоча розповсюдження інформації відбувається через різноманітні конференції, семінари та круглі столи, проте недостатнім є рівень залучення ЗМІ до інформування громадськості щодо перспектив участі в операційній програмі, що значно звужує коло експертів та організацій, які б могли виступити партнерами у запланованих транскордонних проектах);
обмеженість повноважень регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування в сфері зовнішньоекономічної діяльності та транскордонного співробітництва (Вдосконалення законодавства в цій галузі запізнюється);
майже повна відсутність координації проектних заявок, що подаються на розгляд з регіональними пріоритетами (їх поєднання з наявними бюджетами регіональних програм може суттєво збільшити позитивний вплив від їх реалізації та досягти додаткових результатів, які неможливі в існуючих умовах);
складність процедури отримання віз у країни ЄС, що гальмує розвиток транскордонного співробітництва України з державами-сусідами, стримує активізацію ділових відносин у прикордонних територіях (на жаль, до цього часу не підписаний українсько-румунський договір про малий прикордонний рух). 
       Підводячи підсумки, слід зазначити, що програми сусідства Європейського Союзу PHARE і TACIS великою мірою вплинули на пожвавлення транскордонного українсько-молдовсько-румунського співробітництва, на ефективну співпрацю місцевих та регіональних властей, громад, інститутів громадянського суспільства по різні боки кордону. Цій співпраці між трьома державами, побудові тристоронніх відносин на принципах взаємоповаги та взаємодовіри, а також наближенню України в цілому та окремих її регіонів до європейських стандартів сприятиме у подальшому активна участь прикордонних властей та громад у проектах Спільної операційної програми «Румунія-Україна-Молдова 2007-2013».
       Для подальшого розвитку транскордонного співробітництва та активізації проектної діяльності, на наш погляд, необхідно здійснити низку заходів:
залучати експертів з транскордонного співробітництва регіональною та місцевою владою для організації науково-методичного супроводження реалізації транскордонних програм; 
організувати спеціальні навчальні програми та семінари для державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, лідерів неурядових організацій та інших потенційних аплікантів з тематики транскордонного співробітництва, підготовки та менеджменту проектів;
передбачувати в місцевих бюджетах кошти для співфінансування транскордонних проектів; 
сформувати систему заохочення громадських організацій, місцевих органів влади, закладів освіти і культури до участі в транскордонних проектах; 
за підтримки консульських установ сусідніх європейських країн домогтися створити особливий механізм для візової підтримки учасників транскордонної діяльності; 
домагатися від керівництва адміністративно-територіальних одиниць-членів єврорегіонів підтримки участі неурядових організацій в транскордонній співпраці, забезпечивши їхнє належне представництво у всіх робочих органах єврорегіонів.

Регіональні аспекти державного управління. Інформаційно-аналітичне видання // За заг. ред. М.В.Ярмистого, С.М.Гакмана, Я.С.Мельничук – Чернівці. – 2013 . – с. 7-25



Рекомендації щодо міжрегіонального співробітництва як фактору європейської інтеграції України

     запропоновані учасниками круглого столу «Міжрегіональне співробітництво як фактор європейської інтеграції України», організованого Чернівецьким регіональним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій та Науково-дослідницьким інститутом Європейської інтеграції та регіональних досліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (16 жовтня 2012 р.).

       За результатами обговорення пропонується наступне: 
       Центральним органам влади: 
1. Удосконалити існуючі механізми отримання та використання технічної допомоги ЄС (в т. ч. через Спільну операційну програму Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007-2013), що  надається органам місцевого самоврядування, зокрема щодо забезпечення інституційного розвитку України відповідно до стандартів Європейського Союзу, зокрема резервувати в бюджеті кошти для співфінансування проектів, підтриманих Європейською Комісією, та які відповідають державним цілям соціально-економічного розвитку прикордонних громад та регіонів.
2. Розробити фінансові механізми підтримки транскордонних ініціатив інститутів громадянського суспільства, принаймні на рівні співфінансування їх проектів, що подаються на розгляд Європейської Комісії.
3. Створити, разом з урядами сусідніх держав, спеціальні фонди, де будуть акумулюватися кошти на підтримку взаємовигідних транскордонних ініціатив.
4. Гармонізувати повноваження органів місцевого самоврядування щодо участі у транскордонному співробітництві з відповідними функціями, якими володіють місцеві органи влади країн ЄС, зокрема держав центральноєвропейського регіону. 
5. Брати участь у підготовці спільних з сусідніми державами концепцій та стратегій розвитку прикордонних територій, розробити механізми співфінансування програм та проектів, які будуть сформовані на основі цих документів та залучення коштів ЄС, дотримуючись при цьому загальнодержавних інтересів, викладених у Концепції державної регіональної політики та інших документах, що визначають принципи політики територіального розвитку в Україні.
6. Збільшити кількість пунктів перетину кордону та провести технічну реконструкцію існуючих, надати їм міжнародного статусу, вдосконалити прикордонну інфраструктуру, сприяти підвищенню рівня кваліфікації прикордонників та митників, залучаючи з цією метою кошти ЄС.
7. Міністерствам закордонних справ України та Румунії прискорити переговорний процес щодо підписання угоди про малий прикордонний рух.
8. Розробити та почати реалізацію взаємних просвітницьких програм для населення, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства прикордоння з метою поширення інформації про можливості транскордонного співробітництва в умовах розширення ЄС, налагодження людських контактів між жителями територій, що прилягають до кордону. 
9. Спростити процедури аплікації на отримання технічної допомоги ЄС для прикордонних регіонів (наприклад: терміни розгляду заявок, умови співфінансування проектів, можливість подання проектної пропозиції національною мовою).
Регіональним та місцевим органам влади прикордонних територій України та сусідніх центральноєвропейських держав:
1. Виділити у місцевих бюджетах кошти для співфінансування проектів, які подаються на розгляд програм Європейського Союзу.
2. Керівним органам єврорегіонів, регіональним та місцевим органам влади України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії розробити і внести узгоджені пропозиції до національних органів влади, структур ЄС щодо можливих варіантів пом’якшення візового режиму для учасників транскордонного співробітництва (наприклад: спрощення процедури видачі віз, видача віз для багаторазового в’їзду та інше). Рекомендувати Чернівецькій обласній державній адміністрації інформувати Генеральне консульство Румунії в Чернівцях про транскордонні проекти, які отримали фінансування та обговорити механізм візової підтримки учасників транскордонних проектів.
3. Розробити спільні концепції та стратегії розвитку прикордонних територій межуючих держав, які стануть основою для вироблення операційних програм та проектів, що подаватимуться для розгляду міжнародними донорами та організаціями, зокрема ЄС.
4. Розглянути можливість створення двох- чи тристоронніх єврорегіональних ініціатив на території єврорегіонів (на взірець Інтеррегіо між Україною, Угорщиною та Румунією), завданням яких буде вирішення локальних проблем невеликим за площею територій, зокрема завдань економічного розвитку та розбудови інфраструктури;
5. Сприяти створенню та діяльності мережі агентств регіонального/місцевого розвитку з метою розробки стратегій/програм/проектів розвитку територій прикордоння, а також Європейських інформаційних центрів з метою інформування громадян про діяльність ЄС. 
6. Рекомендувати Чернівецькій обласній раді та Сучавській повітовій раді, в контексті прискорення євроінтеграційних процесів, включити до порядку денного майбутнього спільного засідання розгляд напрямів адаптації нормативно-правової бази розпорядчої діяльності органів місцевого самоврядування до практики країн ЄС, насамперед в частині стосовно прозорості влади.
7. З метою використання досвіду регіонів сусідніх країн у взаємодії властей та громадськості створити на базі Web-сайтів органів влади (адміністрацій) на території Єврорегіону «Верхній Прут» спеціальну міжрегіональну сторінку, яка відображає досвід взаємодії органів влади і інших елементів громадянського суспільства. 
8. З метою підвищення рівня взаємодії органів влади та різних сегментів громадянського суспільства у транскордонній співпраці між адміністративно-територіальними одиницями України, Республіки Молдова та Румунії, які входять до складу Єврорегіону «Верхній Прут» включити до складу усіх Робочих Комісій Єврорегіону представників громадських організацій (на підставі рекомендацій зборів представників громадських організацій або рішень коаліцій неурядових організацій); 
9. З метою підвищення рівня професіоналізму та ефективності у транскордонній діяльності, створити при Робочих Комісіях Єврорегіону «Верхній Прут», зокрема при активній участі Чернівецької області, експертні групи з різних напрямів діяльності єврорегіону. 
10. З метою підвищення ефективності діяльності Робочих Комісій Єврорегіону «Верхній Прут», а також враховуючи  більш тісні зв'язки Чернівецької області з суміжними повітами Румунії, підняти питання перед керівництвом Івано-Франківської області про підсилення представництва Чернівецької області в цих органах (методом делегування додаткової частини місць в Робочих Комісіях Чернівецькій області). 
11. Створити на території Єврорегіону «Верхній Прут» туристичний кластер: спільна мережа Україна – Румунія для вільного проходження кордону українських туристів в Румунію та румунських туристів (та інших представників країн ЄС) в Україну (Чернівецьку область). З цією метою:
провести зустрічі представників туристичних агенцій Сучавського, Ботошанського повітів Румунії та Чернівецької області;
створити спільну робочу групу для координації дій та підтримки функціонування міжнародного туристичного кластеру;
створити спільні «ланцюгові» туристичні маршрути.

Регіональні аспекти державного управління. Інформаційно-аналітичне видання // За заг. ред. М.В.Ярмистого, С.М.Гакмана, Я.С.Мельничук – Чернівці. – 2013 . – с. 26-29

  Copyright © 2008-2024,
  ЧРЦПК, всі права захищені
Лічильник BEST.cv.ua Розробка веб-сайту:
Студія COM.CV.UA